Пошук по сайту

Астрономія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Власенко Богдан Власний вимір 1 Один, одна

Власенко Богдан Власний вимір 1 Один, одна





Власенко Богдан

Власний вимір

1

Один, одна

Бачу тебе – і серце шаленіє,

Напевно, воно ніяк не зрозуміє

Вже декілька днів, годин і хвилин

Я знову один, я знову один!

Приспів

Все, забудь, нічого нема!

І від сьогодні ти знову сама.

Скільки іще потрібно сердець,

Щоб був у кохання щасливий кінець.
Серце і розум зійшлися війною,

Хочу й не хочу я бути з тобою.

Воно не забуде, поки живе,

Що любить тебе, що любить тебе.

17.02.2013
2

Країна мрій

Світ неначе б то і кольоровий,

Та барв усім не вистачає

І поки що мету свою ми в нім шукаєм,

Її знайдем і подаруєм,

Подаруєм тим, хто прагне,

Щоб світ віднайшов свої втрачені барви.

Ми прагнем тільки перемоги

І знову рвемося у бій.

Нам не страшні важкі дороги,

І десь не за горами наша країна мрій.
3

Час

У вічній погоні за часом

Його ми ще більше втрачаєм,

Роки немов не помічаєм.

Шукаємо тієї незнаної миті,

Коли мрією будем зігріті.

Потрібно лише зрозуміти

І з часом у ритм вступити.

Осінь літо заміняє…

Хмара сонце затуляє…

Вже за вікнами смеркає

День минає, час минає…

Не потрібно зупинятись,

Треба в ритм життя вливатись,

Треба волю відчувати,

Йти й лише перемагати.
4

Ми і світ

Заплутані думки не доходять до розуму.

Уявні міражі нас правлять у безодню…

Та ми все ж бачимо сонце за похмурими грозами

І прямуєм до мети уже від сьогодні

Приспів

Ми мріємо, і мрії несемо в життя.

Ми віримо у гідне своє майбуття.

Ми знаємо, що треба любов берегти,

Ми дійдемо до своєї мети.

Ми правду шукаємо, від правди втікаємо…

Ми віримо сонцю у завтрашній день.

Секунда, хвилина потроху зникаємо…

Вже місяць піднявся – закінчився день.

29.03.2013
5

Власний вимір

Утікши від цього світу, від реальності чорно-білої,

Хотілося бачити власний вимір і буденність зрозумілою.

Хотілося знати, живемо для кого і який після нас буде слід.

Хотілося бачити радість, людяність, а замість цього – у серці лід.

Створи власний світ і власні правила.

В своєму вимірі ми королі.

Ми можемо все, і нічого не можемо

У світі уявнім на реальній землі.

Блукаючи в мріях, кимось залишених,

Не бачачи власних, ішли, просто йшли…

Прокладеним шляхом, століттями вибитим,

В своїй голові чужу думку несли.
6

Небо

Так хотілося просто політати над хмарами,

Відчуваючи волю, над землею кружлять…

Зупинити години найсильнішими чарами

І в польоті безкраїм цілий світ дивувать.

Полетіли в небо, від землі подалі…

Відпочити трохи від людських турбот.

Полетіли в небо, в синяву безкраю

Досягнути разом незвіданих висот.

Так хотілося крила власні, справжні,

Щоб над сонцем кружляти, відчувати тепло.

Хоч ми люди і природою нам не дано літати

Та бажання себе у ідеях знайшло.

19.05.2013
7

Роздум над світом

Скандують з трибун: «Ми йдемо

Уперед, у майбутнє безкрає, безхмарне!»

Та де ми йдемо? Навіть не стоїмо

Минуле й сучасне – безбарвне.

Чи буде життя те, яке нам дано,

Чи будуть і далі дебати?

Безглуздо й безправно творити закони

І вікна в народ мурувати.

Чи знала природа, майструючи світ,

Поставить кого над собою.

Впав погляд на людство, розумне та сильне,

Що з майстринею зараз війною.

Куди ми йдемо, де наш ідеал?

Блукаєм навпомацки в світі.

Чому за народний сідають штурвал

Лише ті, хто дукатом зігріті?.

22.05.2013
8

Зоря

Де знайти ту зорю, що учора упала.

Поміж тисяч зірок собі місця не мала.

Не схотіла як всі понад небом блукати

А пішла собі кращої долі шукати.

Як сама, то яскрава. В гурті як не світи -

Поміж інших зірок її не знайти.

Як блукала по Всесвіту між своїх не своя.

То знайшла собі подругу особлива зоря,

Що зрозуміла, підтримала, допомогла,

Але раптом так сталося, доля їх розвела.

І від туги враз зіронька так засвітила,

Що закрила цим світлом усі інші світила.

Із зорі стала сонцем і життя це створила,

Бо вона не як всі, бо вона - особлива.

26.05.2013
9

Хвилина літа

Мені здалось на мить, що літо

Пробігло тихо по осіннім небі.

І сонце яскравіше засвітило -

І враз почувся птахів ніжний щебіт.

І знову очерет шумить над ставом,

Все хвалячи погожу гарну днину,

І знову захотілось скуштувати

Достиглу ягідку суниці і малину.

Та зараз дощ - і увесь світ намок…

І вітрюган гуде, не зна спокою.

А холод пробирає до кісток…

Чому не мирить осінь із літом і весною?

08.09.2013
10

Ода

Ревіння гітари, дріб барабану,

Немов відкрита на серці рана

Проходить крізь душу, пробира до кісток

Величне звучання – то все важкий РОК.

Найзмістовніші тексти, наймилозвучніші соло

Бас-гітара лунає поки що кволо.

Та от приспів соліст усе дужче співає.

Ще секунда - і весь зал розриває.

Атмосфера концерту надихає творити,

Коли соло звучить, то хочеться жити.

Із любов’ю і ненавистю до всього світу

Хай лунає рок на многії літа.

10.10.13
11

Вона…

Елегантна постать і бурхлива вдача,

Не багато важиш, та багато значиш.

Ти була примхлива в знайомства перші дні,

Був твій характер не під силу мені.

Та пройшов рік – і ми віддані друзі,

Хоч сидів я тижнями у розпачі й тузі.

Важко в навчанні легко в бою.

Та все ж я люблю гітару свою.

15.10.13
12

Фарбовані роздуми

Летіла ворона біла, на гілочку скраю сіла

До гурту летіти хотіла, та раптом, немов оніміла.

Чого б я туди летіла? Та я ж абсолютно біла,

І скільки б я не хотіла – такої ніде не зустріла.

Чи ,може, це я сварлива? Чи, може, що я ляклива?

Чи, може, я нерозумна? Чи, може, я некрасива?

Можливо, я неслухняна, чи посмішка в мене жахлива?

Чи, може, пофарбуватись, щоб з гуртом своїм зливатись?

У згадках своїх губилась, думками себе страшила.

Та так і не зрозуміла, що вона не як всі – особлива.

Фарбуючи власні крила, ніколи б не полетіла

І стала не темно-чорна, а просто посіріла.

18.10.13
13

Вічна гра

Гул трибун, атмосфера бою,

Десять товаришів з тобою

І сфера зменшена в мільйони раз

Щодня по-новому дивує нас.

І почалася чисел біганина -

Від двох до дев’яноста дев’яти.

А ті, що перші – то еліта,

Оберігають два свої світи.

П’ятсот квадратних метрів – то дрібниця

Порівняно із Всесвітом усім,

Та обманути двох елітних воїв

Бува завданням досить нелегким.

Розрада для душі, бадьорість тілу,

Адреналіну ти отримав дозу цілу.

Нервозність , насолода, відчуття.

Футбол не просто гра, а це – життя.

22.10.13
14

Real life

Залишаючи спогади, живучи лише мріями,

Світ свій бачачи тільки у рожеве скло.

Асфальтовий кисень проникає в легені.

Скільки часу іще нам життя відвело?

Віднайшовши гармонію, увійшовши в нірвану,

Міражами закрили своє власне життя.

Ждали чуда ми довго, наче манну небесну.

Напівзруйнований світ – ось наше все здобуття.

У неба щастя ми просили, а від землі здобували.

Робили правду неправдою… від дзвону металу.

Мечем і словами ішли брат на брата,

Щоб більше монет у руці потримати.

І твердження ці непідвладні для часу.

Сто років тому… і тепер, як закон,

Він винищить скоро усю людську расу,

За те, що природа нас посадила на трон.

25.10.13
15

Важлива річ

Який мудрий папір, вже сотню віків

Він вбирає думки від наших дідів.

І тепер, мабуть, також вбирає.

Лиш перо йому не допомагає.

Ми шукали його з деревної кори,

Із папірусу, каменю, глини.

Але він чекав своєї пори,

А точніше – прозріння людини.

Скільки мудрих, потрібних речей

Передав від очей до очей.

І за заслуги його немалі

Почесне в нього місце на столі.

( є зараз в кожного в квартирі

Листок формату А4)

29.10.13
16

Юний поет

Несміло взявши в руки олівець

І клаптик потемнілого паперу

Розпочинає віршика творець

Той самий світ , та на свою манеру.

Лягають рівно букви на папір

Римовано( хоч не завжди вдається)

Поет – то наче майстер-ювелір,

Працює довго, та свого доб’ється.

Шліфує кожне слово як алмаз,

Чіпляючи його на обідочок.

Завершить ювелір – вийде прикраса,

Поет завершить – то вийде рядочок.

І ставить знизу підпис, дату

Нікому непотрібні два рядки.

З надією, що думку цю крилату

Чорнилом впишуть міцно у віки.

29.10.13
17

Нелегко

Важкі думки, важкі надії, і доля також нелегка

А співчуття, розбиті мрії

Рятує тільки музика важка.

Важкий метал в ціні, та що ж поробиш,

Коли наше життя тягне на дно

Саме життя так легко загубити,

А знов знайти – нам зовсім не дано.

Так неспіхом, поволі йде годинник.

Він демонструє всім не перший раз,

Що стрілки в ньому теж багато важать

Ця міра непоширена на час.
18

Час – це багато?

Пройшла секунда, а це багато?

Одна безкінечна частинка загубленого часу.

Ніхто не зможе її наздогнати

Тільки-но з’явившись, зникає одразу.

Пройшла хвилина, а це багато?

Шістдесят безкінечних частинок одночасно.

Та коли із нашим життям порівняти,

Потрібні мільйони таких миттєвостей.

Пройшла година , а це багато?

Три тисячі шістсот таких безкінечностей.

Потрібно в ритм життя вступати,

Щоб уникнути всіх недоречностей.

Закінчився день, а це багато?

Зійшло сонце, посяяло і за горизонт сіло.

Не потрібно із часом змагатись

Закінчувати вчасно будь-яке діло.

Пройшло життя, а це багато?

На одного, чи одну лише в світі

Ні, не минає воно дарма,

Заради життя і потрібно жити.

04.11.2013
19

Літо

Люблю я тепле літо,

Купатися в промінні, наче в річці,

Коли все сонечком зігріто

І квітнуть квіти на культурній сливі й дичці.

Коли морозиво їси до тих пір ,що горло болітиме.

Мліючи від краси за рідний край, серце радітиме.

Коли нема навчання:

Всі учні і студенти знаходяться вдома.

Відпочивають олівці і ручки…

І причина невиконаних домашніх всім відома.

06.11.13
20

Неповний монофон про осінь

Лапате листя летить, лягає -

Лови лишень.

Літосферу літо лишає -

Легендарний день.

Летить лапате листя.

Ласкавий ліс

Лишив лише листочок,

Прибрав до сліз.

Лоскоче лагідно літо

Людей, ліловий ліс.

Летить лукаво світом

Піднявши ніс.

06.11.2013
21

My world

Присмак перемоги зостався на губах

Нові відчуття і водночас якісь знайомі:

Серце відлунює у всіх тіла кутках.

Відомі люди навкруги й водночас невідомі.

Тепер захід сонця – досить банально,

Уява безмежна, треба тільки повірити.

Важко щось зробити тепер оригінально.

Та й доки зробиш, треба сім раз відміряти.

Багато зараз художників із розвиненим оком.

І тепер барви світу не такі насичені.

Від води електролінії сильніше б’ють током

І дарма, що вони звідкись запозичені.

Наслідуючи птахів, відростили металеві крила,

Наслідуючи звірів – завжди прагнули волі.

Та лиш на крилах вода іржу наростила,

Закривши золотим ключем понівечену долю.

08.11.2013
22

Творець мого світу

Він був один, але не був самотній.

Він світлом керував і тьмою,

Блукаючи в безоднях чорних,

Стояв над всім і над собою.

Любив книжки, без них не міг.

Він сам писав і сам читав.

І те, що в книгах уявляв,

Реально відтворити міг.

Ніколи видно не було його протоптаних стежок,

Але історія іде - і не безмежно сторінок.

12.11.2013
23

Доля

Невпевнено, босоніж по росі,

Не повністю від сну відкривши очі,

Не усміхаючись навколишній красі

Іде вона по світу неохоче.

Її проступки досить нерозумні,

А подвиги - достойні визнання

Її всі знають , та не всі знаходять.

Хто проти – йде в довічне вигнання.

16.11.13
24

Пряме життя

Злетіти високо, щоб досягти зірок,

Та замість того лише підстибнути.

Отак життя проходить один крок

І змушує згадати все здобуте.

А що там згадувать, коли нема нічого.

Усе життя, пішовши по прямій,

Не знайшовши і не втративши нікого

Не зраджував ти мрій своїх.

Немає мрій тепер і нема реальності.

Твоя пряма – неправильний квадрат.

І зав’язавши очі, справедливість

Тебе завжди верта назад.

16.11.2013
25

Чекаючи від світу підтримки і допомоги від душ.

В реальності бачачи війни, а в мріях: «Не стріляй, не руш!»

Дивуючи нетлінним характером і стійкістю власних ніг,

Зібравши сотні плюсиків, в уяві своїй переміг.

Відвоювавши місце, першим на сушу зійшов.

Ретельно підготувавшись до новшеств і обнов.

Вкладаючи силу і віру у віддане діло своє,

Зовсім не випадково став тим, ким він є.

16.11.2013
26

Монолог

Сходить сонце за горизонтом.

Скільки зайшло, стільки й зійде.

Залишаються сліди на стежці,

Скільки було, стільки й прийде.

Скуйовджені хмари пливуть по небу,

Така в нього втіха.

Один лиш вітер гуля по полю

Повільно, стиха.

Від слів, сказаних тобою, ідуть мурашки.

В полон, охоплений німотою,

Скубу ромашки.

Чекаю рішення я від сонця, поради в неба.

Та тільки знову шепоче вітер: «Не йди, не треба!»

Гудуть мотори на магістралях,

Стирають шини.

Чому беззахисне саме серце,

Чому в людини?

17.11.20
27

Earth

Тихо сонце за обрій сідає,

Фарбуючи небо в малиновий колір.

За день всі сили відсвітивши,

І втративши яскравий колір.

Розкидавши промені по хмарах,

Заховавшись у куточку неба,

Останні сили відсвічує на місяць,

Бо навіть зорям тепер світло треба.

Маючи власні світила,

За рахунок інших живуть.

А правду всю ніч закрила,

З нею забравши суть.

Не бачачи далі себе,

Здавався мізерним світ.

Шість мільярдів розширили небо

За багато-багато літ.

Третя планета від сонця,

І перша умовно «жива».

У Всесвіті наче мурашка,

В системі своїй – голова.

27.11.2013
28

Останній шанс

Побачити, почути, зрозуміти,

Та головне – сприйняти.

Не кожен поважа твоє здобуте,

Та кожен пробує тебе здолати.

Чи бути гордим, зневажати світ,

Володарем себе уявляти,

Та під впливом невблаганних літ,

Нижче слова людина стати?

Чи бути скромним і йти до мети,

Проявляти співчуття й повагу,

Та , заблудившись, нічого не знайти,

Остаточно втративши силу і відвагу?

Остання спроба – вирішальна.

І ти, «порушивши закон»,

Біжиш услід локомотиву,

Та вільний лиш один вагон.

Єдине місце, досі не здобуте,

Не завойоване іще ніким.

Через хвилину поїзд вирушає.

Чи будеш ти для нього тим одним?

30.11.2013
29

No comments

Відтворення правди давно деформоване,

Сходження Сонця вже стало звичкою.

Наше життя не застраховане,

Знаходять нас тільки за перекличкою.

Вдавана радість приглушує совість.

Хибні думки відтворилися в гаслі.

Ніхто не листа незакінчену повість,

Ніхто не запалить вогні вже погаслі.

Відновлення щастя – важка процедура.

Пошук любові? – Не актуально!

Всім управляє одна лиш фігура,

Вона уявля: «Ми живем ідеально!»

Деградація розуму губить планету,

Вперто дивуючи небесне світило.

Одне на мільйон, але маючи силу,

Загубить все те, що колись породило.

02.12.2013
30

Мрії нереальні?

Увійшовши в безмежний простір,

У незвідану дивну даль,

Там, де щастя майструє сопілку

І на скрипці грає печаль,

Де емоції правлять світом,

І годинники не ідуть,

Там, де кожна жива істота

Не в збагаченні бачить суть.

Гуляючи по горизонту,

І розганяючи хмарки,

Ти робиш те, що не було

Іще не зроблено ніким.

06.12.2013
31

Duos

Куди ми котимось? – Ганьба!

Це ви порушили закони,

Умить розгнівавши мільйони,

Вам прокричали: «Боротьба!»

Відчувши волю на хвилинку,

Два роки ви збирали силу,

Народ дражнили і гнобили,

І , головне, немає спину.

Між двох світів хитаємось:

Чи небо триколірне матимем,

Чи під зірками стоятимем,

І за трофеї змагатимемось?

07.12.2013



поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конкурс капітанів «Кращий знавець карти «Один на один»
Обладнання: роздавальні картки з текстовими та візуальними історичними джерелами

Програма гуртка «Саду мого дивосвіт»
Програми гуртків природничо-біологічного напряму (укл. Павлова Л. М.) – К: Богдан 2004 р

Навчальна книга богдан
Жодна частина цього видання не може бути використана чи відтворена дь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва

Тема: «Нові екологічно чисті джерела енергії. Проблеми пошуку та...
Зв'язок між енергією й екологією, можливості економії енергії – це одна зі сторін складної проблеми взаємодії людини І природи

Перелік тем науково-дослідницьких робіт, які у 2012 році вибороли...
Рашитов Богдан Сергійович “Оцінка трикутника та об’єму багатогранника за деякою точкою всередині”

Заступник з навчально-виховної роботи
Космос один з елементів, що впливають на земне життя. Розглянемо деякі небезпеки, що загрожують людині з космосу

„Соборна мати — Україна, одна для всіх, як оберіг”
Ю. В. Самойленком. Серед нагороджених були І учні гімназії: Бондаренко Марина(11 клас) та Адаменко Аліна (5 клас). Великої честі...

«достойники»
Хvіі століття став своєрідним символом Києва. Це він – гетьман Богдан Хмельницький. Епітетів І титулів це ім’я не потребує. Кожен...

Конкурс великі математики І видатні учені
Учитель представляє команди, їхніх капітанів. Гра складається із шести геймів (періодів). Кожен гейм представляє один з ведучих

Тема: поняття системи. Природні та штучні системи. Мета уроку
Мета уроку: ознайомити учнів з системами та їх поділом на природні та штучні, навчити розрізняти системи живої І неживої природи,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




astro.ocvita.com.ua
Головна сторінка